Днями ми отримали унікальну можливість побачити, як змінювалися українці за тридцять років, у цифрах, показниках, твердженнях на основі серйозного безперервного соціологічного дослідження Інституту соціології НАН України.
Цей ювілейний (тридцятий) рік дослідження “Українське суспільство: моніторинг соціальних змін” вирішили презентувати одразу кілька професорів Інституту соціології, кожен з яких курирував свій напрямок і відповідав за свою “ділянку” вивчення думки українців.
У кожному інтерв’ю з моральними авторитетами та лідерами думок я роблю короткий бліц – про те, якою є Україна та українці. Захід в Інституті соціології, здається, дає найкращу експертизу, бо в основі оцінок, ні багато ні мало: відповіді майже двох тисяч осіб, які репрезентують доросле населення України (18 і більше років) за статтю, віком, освітою, типом поселення й областями.
ПРАВІ ЧИ ЛІВІ, НАЦІОНАЛІСТИ ЧИ СОЦІАЛІСТИ?
Ви будете дивуватися, але бідака колективний українець так і не визначився з тим, яка ідеологія йому ближча. Протягом тридцяти років соціологи пропонують йому під час досліджень меню ідеологічних напрямків – і 60 відсотків не знаходять такого, з яким би себе асоціювали.
Завідувач відділу соціально-політичних процесів Олександр Резнік, який презентував ідеологічні уподобання українців, уточнює: “У перші роки Незалежності 60% населення не ідентифікували себе із жодною ідеологічною течією. В середині 1990-х таких було дві третини. Але в 1998, 2004, 2008 частка “неідентифікованих” різко падала. Тобто під час парламентських виборів населення починало підшуковувати для себе певні ідеології.
Цікаві факти, які впали в око…
— Наприкінці 1990 років комуністичну ідеологію підтримував кожен п’ятий українець. Однак після Помаранчевої революції кількість прихильників комуністичних течій знизилася і вдвічі зросла кількість прихильників соціалістичних течій. Взагалі носіями лівих поглядів є люди старших поколінь, які мають проросійські геополітичні орієнтації.
— Центристські течії підтримують головним чином російськомовні громадяни і ті, хто був орієнтований на соціал-демократичні течії. Різке зростання “центризму” припадає на 2002, 2006, 2015 роки. Українські центристи зазвичай підтримують поєднання ринкових та адміністративних методів економіки.
Соціолог наші соціал-демократичні та центристські уподобання пов’язує з тим, що під час виборчих кампаній по телебаченню велася пропаганда соціал-демократизму. Але вона не призводила до підтримки сил, які її вели.
Автор цих рядків, згадуючи ті роки, пам’ятає, що тоді нішу соціал-демократів захопили олігархи Суркіс-Медведчук, які зробили максимально широку кампанію і популяризацію партійних ідей СДПУ(о). Втім українець – хоч і не дуже свідомий у політології, але розумний. Про соціал-демократію послухав, а за брендованих проросійських есдеків не проголосував.
— Права ідеологія мала найбільші цифри підтримки на зорі Незалежності, потім її популярність поступово знижувалася, а зростання почалося після російської агресії. В 2015 році підтримка правих течій набула піку. Потім знизилася і зараз коливається в межах 17-18 відсотків. З правих течій націоналістичну підтримувало не більше 4 відсотків. І приріст прихильників відбувся за рахунок націонал-демократичних напрямків.
Українські праві зазвичай орієнтовані на євроатлантичну інтеграцію.
А після Революції Гідності процент українців, які ідентифікують за певними ідеологічними течіями, знову знизився.
В 2021 році половина населення – досі “ідеологічно” не ідентифікована. Можливо, тому, що ідеологічна ідентифікація повинна мати глибоке ціннісне підґрунтя, а не базуватися на виборчому циклі з його пропагандою. Тому дозріваємо та чекаємо.
ПЕРЕСТРИБНУВШИ В КАПІТАЛІЗМ, ВІТАЛИ ПРИВАТНУ ВЛАСНІСТЬ: МИ ТАКІ ДРІБНІ “ЛАВОЧНИКИ”?
Українці живуть непросто. В оцінці економічного стану за десятибальною шкалою ми за всі роки досліджень ніколи не наближалися навіть до п‘ятірки. І кожна українська родина має власну стратегію виживання в той період, який у науці прийнято називати болючою соціально-економічною трансформацією.
Нинішній спад економічних оцінок Володимир Резнік, завідувач відділy історії та теорії соціології, пов’язує із санітарними заходами проти пандемії та ризиком військової ескалації. Він припускає, що оцінки ще довгий час будуть у зоні негативу, оскільки наш шлях до творення повноцінної національної економіки ще триває.
Втім, попри важкі часи, люди вітали створення нових ринкових інституцій. Хоча і тут є відмінності. Люди, які позитивно ставилися до малої приватизації, кілька років були в абсолютній більшості. (Але зараз їхнє число зменшилося до третини). А люди, які позитивно ставилися до приватизації великих підприємств, завжди були в меншості.
Чому збільшується негативне ставлення до процесів приватизації? На думку соціологів, українці пам’ятають процес: як виникає приватна власність. У нашій країні вона виникає шляхом переходу державних активів у руки приватних власників. Крім того, існують чисельні приклади неефективного використання державних активів. За приклад науковець навів ситуацію, коли один із суднобудівних заводів, власником якого є Вадим Новінський, зазнав банкрутства, і власник має намір перетворити цю ділянку узбережжя на порт.
Гарна новина – у тому, що попри збільшення негативу приватизаційних процесів, люди залучаються та беруть у них участь.
